Кліффорд Сімак

Клі́ффорд До́нальд Сі́мак (часто також помилково Сайма́к; англ. Clifford Donald Simak, [ˈsɪmək]; 3 серпня 1904 — 25 квітня 1988) — американський письменник-фантаст. Лауреат трьох премій «Г'юго», премії «Неб'юла», премії «Гросмейстер наукової фантастики» Асоціації американських авторів наукової фантастики та фентезі (SFWA).

Біографія

Народився у місті Мілвіль, штат Вісконсин, у сім'ї Джона Льюїса та Маргарети (Вайзмен) Сімак. Його батько Іван Сімак (Шимак, чеськ. Šimák) був за національністю чехом. Емігрувавши до Америки, став Джоном. Працював на фермі Едуарда Вайзмена, з дочкою якого згодом одружився.[2][3]

Айзек Азімов писав:[4]

Мені не доводилося ні вимовляти, ні чути його прізвища, що вимовлялося вголос. Навіть коли нам вдавалося зустрітись, я називав його Кліфф. В результаті, з якоїсь причини, я думав, що «i» в його прізвища — довга, і завжди вважав, що він Саймак. У дійсності ж «i» коротка, а він — Сімак.розгорнутиОригінальний текст (англ.)

13 квітня 1929 року одружився з Аґнес Кухенберґ, згодом у них народилося двоє дітей — Скотт і Шеллі. Після закінчення університету Вісконсин-Медісон Сімак працював у різних газетах на Середньому Заході. 1939 року він розпочав довготривалу співпрацю з газетою «Міннеаполіс стар енд триб'юн» (Міннеаполіс, штат Міннесота), яку припинив аж у 1976-му, коли вийшов на пенсію. 1949 року він став редактором новин у цій газеті, а 1961 року — координатором літературних шпальт «Міннеаполіс триб'юн». В анотації до свого роману «Знову і знову» він написав:

Ось уже 30 років я щасливо живу із жінкою, у шлюбі з якою народилися двоє моїх дітей. Моїм улюбленим видом відпочинку є «лінива» риболовля, коли я лежу на човні посеред річки, а риби самі пливуть до мене. Щодо хобі, то це шахи, філателія, розведення троянд.

Цей роман він присвятив своїй дружині, зазначаючи, що «без неї я б не написав і рядка». Його любили і шанували його колеги у царині наукової фантастики, особливо Айзек Азімов. Кліффорд Сімак помер 25 квітня 1988 року в Міннеаполісі, у 83-річному віці.

Кар'єра письменника

Сімак зацікавився науковою фантастикою після прочитання в дитинстві творів Герберта Веллса. 1931 року він став дописувачем місцевих науково-фантастичних журналів, проте покинув цю справу 1933 року. Єдиним твором, виданим між 1934 і 1937 роками, був «Творець» (журнал «Марвел тейлз», № 4 березень-квітень 1935) — відоме оповідання з релігійним підтекстом, що його зрідка застосовували тодішні фантасти.

Щойно Джон В. Кемпбелл почав реформувати жанр наприкінці 1937 року, Сімак повернувся до наукової фантастики і протягом «золотих років наукової фантастики» (1938—1950) був постійним автором журналу «Приголомшливі історії» (англ. Astounding Stories). Протягом цього періоду Сімак також публікував вестерни й оповідання про війну в різних літературних журналах. Його найвідомішим романом є, напевно, «Місто»: зібрання коротеньких оповідань, об'єднаних темою неминучого зникнення людського роду з лиця Землі.

З початку 1960-х років Сімак займався переважно написанням романів, найзначніший з яких — «Транзитна станція» (1963), відзначений премією «Г'юґо», однак інші його книги того часу — «Що може бути простішим за час» (1961), «Майже як люди» (1962), «Все живе» (1965) — не сильно йому поступаються. У 1968 році виходить знаменитий роман «Заповідник гоблінів». Романи Сімака, опубліковані в 1970—1980-х роках помітно поступаються більш раннім, найзначніші з них: «Вибір богів» (A Choice of Gods) (1972), «Зоряна спадщина» (A Heritage of Stars) (1977), «Прибульці» (The Visitors) (1980). Оповідання «Грот танцюючих оленів» (1980) відзначене преміями «Г'юґо» і «Неб'юла».

Особлива риса творчості Сімака — віра в розум, у добре начало людини і людства, заклик до миру і єднання усіх, хто живе на планеті Земля і з ким ще, можливо, зустрінуться земляни. Понад тридцять романів, збірок повістей і оповідань, численні літературні премії, у тому числі і найпрестижніша в американській фантастиці премія «Г'юґо», лауреатом якої Сімак ставав неодноразово, — такий підсумок більш ніж п'ятдесятилітньої творчої діяльності цього патріарха науково-фантастичного жанру.

1977 року Сімаку був присуджена премія «Гросмейстер фантастики» (тепер — Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта).