Орсон Скотт Кард

О́рсон Скотт Кард (англ. Orson Scott Card; 24 серпня 1951, Ричланд, штат Вашингтон) — американський письменник. Працює в кількох літературних жанрах, але найбільшого успіху досяг в науковій фантастиці. Єдиний автор, твори якого двічі поспіль були удостоєні одночасно двох літературних премій: Х'юго та Небюла (в номінації «Найкращий роман»). Мова йде про два перші романи з циклу «Ендер Віггін» — «Гра Ендера» (англ. Ender's Game) та «Голос тих, кого немає» (англ. Speaker for the Dead).

Біографія

Навчався в Університеті Бригам Янг (Прово, штат Юта). Здобув ступінь магістра філології. Провів 3 роки в місіонерській мормонській місії в Бразилії, що згодом значно вплинуло на його літературну творчість (зокрема, це простежується в найвідомішому літературному циклі автора — «Ендер Віггін»). Після повернення на батьківщину поселився в Солт-Лейк-Сіті, де переважно займався театральною та літературною діяльністю (літературний дебют — 1977).

У своїй творчості не обмежувався науковою фантастикою — відомі його роботи в жанрі фентезі: цикли «Сказання про майстра Елвіна», «Сага про Вортінг». Спробував свої сили також у жанрі альтернативної історії.

Одружений. Має п'ятеро дітей. Наразі проживає в Грінсборо, штат Північна Кароліна.

Нагороди

1978 — премія імені Джона Кемпбела (як найкращому молодому письменнику);
1981 — «Майстер пісні» («англ. Songmaster»); премія Гамільтона-Бреккет;
1984 — «Святі» («англ. Saints»); книга року за версією Association for Mormon Letters;
1985 — «Гра Ендера» («англ. Ender's Game»); премія Небюла 1985, премія Х'юго 1986, премія Гамільтона-Бреккета-86, премія SF Chronicle Readers Poll;
1987 — «Голос тих, кого немає» («англ. Speaker for the Dead»); премія Небюла 1986, премія Х'юго 1987, премія Локус 1987, премія SF Chronicle Readers Poll;
1987 — повість «Око за око» («англ. Eye for Eye»); премія Х'юго 1988; японская премія Сеюн 1989;
1987 — «Річка Хетрек» («англ. Hatrack River»); номінація на Небюла 1986, номінація на Х'юго 1987, перемога на World Fantasy Award;
1988 — «Сьомий син» («англ. Seventh Son»), номінація на Х'юго 1988, номінація на World Fantasy Award, премія Mythopoeic Society, премія Локус 1988;
1989 — «Червоношкірий пророк» («англ. Red Prophet»); номінації на премії Х'юго та Небюла;
1991 — «How to Write Science Fiction and Fantasy»; премія Х'юго;
1995 — «Alvin Journeyman»; премія Локус.
1999 — Спокута Христофора Колумба; Премія «Ґеффен».
2001 — «Ender's Shadow»; Премія «Ґеффен».

Бібліографія

Ендер Віггін

Гра Ендера (англ. Ender's Game), 1985
Голос тих, кого немає (англ. Speaker for the Dead), 1986
Ксеноцид (англ. Xenocide), 1991
Діти розуму (англ. Children of the Mind), 1996
A War of Gifts: An Ender Story (2007)
Ender in Exile: Ganges (2008)

Наведені нижче романи також належать до цього циклу, хоча головний герой в них не Ендер Віггін:

Тінь Ендера (англ. Ender's Shadow), 1999
Тінь Гегемона (англ. Shadow of the Hegemon), 2001
Театр тіней (англ. Shadow Puppets), 2002
Тінь велета (англ. Shadow of the Giant), 2005
Тінь утікає (англ. Shadows in Flight), (2012).

Крім того автор написав кілька оповідань, які пов'язані з всесвітом Ендера: First Meetings (2002), «Mazer in Prison» (2005), «Pretty Boy» (2006), «Cheater» (2006), «A Young Man with Prospects» (2007), «The Gold Bug» (2007), «Ender's Stocking» (2007)